Давно мені подобаються дизайни Faby Reilly , особливо хочеться вишити ввесь комплект з маками. Але сама штучка "біскорню" мене мало цікавила - як на мене, хоч гарна, але сама по собі мало корисна річ. Та сталося так, що я пообіцяла одній хорошій рукодільниці на пам"ять про нашу першу зустріч зробити для неї біскорню "Лютики" (українською звучить так незвично - жовтець). Вишивала на домотканному полотні №20 нитками ДМС за ключем.
Вишивалося легко і цікаво.А ще цікавіше і напрочуд легко й просто збирала цю кривульку - адже це була моя перша робота такої форми.Та як показав досвід - все дуже просто, а форма виходить така незвична....
Дуже мені подобаються ці кадри - якими величезними здаються хрестики через 2 нитки поряд з петітами і які крихітні петіти поряд із звичайним сірником....
Ось така в результаті приємна штучка -біскорнюшка вийшла. P.S. Із нашої запланованої зустрічі рукодільниць в травні здається вже нічого не вийде
(як кажуть - "по независящим от нас причинам" - а саме через ситуацію в країні), і біскорню лежить , акуратно упакована, нагадуючи мені про нездійснену мрію.Час від часу в мене виникає думка відправити її поштою замовниці, а потім все таки бере верх надія, що якщо не в травні, то може влітку я поїду до Києва, зустріну Анюту і передам цю пампушечку з рук в руки......
Надія помирає останньою...... От і біскорню моя - як запорука подорожі, зустрічі з однодумцями і просто Чарівними дівчатами.......
Немає коментарів:
Дописати коментар