І не відмовлюся від вишиванки, то — України вранішні світанки...
Хай кажуть: «Мода вже не та... Хіба на сцені нею вихвалятись».
Хвалюся, доле, що моя душа постійно хилиться до рідного шитва...
Привіт усім!!!!!!
Хочу поділитися з вами новими світлинами (бо сама робота вже пару місяців, як закінчена).
Сьогодні якось вдалося нарешті зфотографувати свою вишиванку - процес тривав майже рік. Дуже мені хотілося особливу вишиванку до цього валяного намиста (робота Тетяни Охрицької) кольору " індиго" (один з моїх улюблених кольорів))))
Чому людина така "вереда"???. Поки немає чогось, то дуже прагне, а коли отримає, то шукає вже чогось іншого? Зі мною саме так: я одягла цю вишиванку одного разу на свято, і хочу тепер чогось іншого (ніби знову знаю, чого саме, але де знайти ЧАСу ????? Бо все решту для створення нової вишиванки стоїть давно наготові.....)
Немає коментарів:
Дописати коментар