Без верби і калини нема України ....

    Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!   

       Ось  такі  рядки в  останній  час  в  голові  крутяться.  І  сумно........  І  бадьоро........і  захотілося  й  собі  якось  розвеселити  нашу  Україну,  в  міру  своїх  сил.... З"явилася  ідея  зробити  біскорню (кривульку)  в  українському  дусі.....2  тижні  пошуків, роздумів, планів-ескізів.... І  от   результат

                                                                               За  основу  взяла  візерунок  Михайла Покиданця  (вишиванка  "Червона  калина",  Канівщина)  .Трішки   його  змінила,  щоб  вміщався  в  квадрат  70*70  хрестиків.

хрестики  і  пару  французьких  вузликів (я  їх  дуже  вподобала   крутити,  а  тут  , на  ягідках  калини,  вони  такі  доречні), хоча  замість них  можна  було  використати  і  бісер.....

Рослинний  орнамент  разом  з  геометричним -  не  зовсім   традиційно ,  але  разом  з  мережаною  рамочкою  виглядаю  довершено....

Інша сторона біскорню - різні види  мережок . Неначе   калина  весною -   в  білому  цвіту,  ніжна, чиста, витончена...

Досить  довго  втілювалася  в життя  ця  задумка,  та  результатом  я  задоволена.  Така  класична  українська  вишивка чорно -червоними  кольорами  в  поєднанні  з  білою  мережкою -  частинка  рідного, дорогого  в  цей  бентежний  час.....

Схема    в  графіці  для всіх  бажаючих  тут (посилання  на  блог - обов"язкове)